КНП Центр первинної медико - санітарної допомоги №2 Дніпровського району м.Києва

Наркоманія – це захворювання, яке характеризується 
хворобливою пристрастю до вживання психоактивних речовин 
(ПАР), віднесених законодавством України до категорії 
наркотичних препаратів.
Якщо йдеться про формування залежності до іншого ПАР (за 
винятком алкоголю), захворювання називається токсикоманією.
Основний критерій відмінності між цими двома формами 
залежності – юридичний. З медичної точки зору ці 
захворювання мають схожі етіологію, патогенез та підходи 
до лікування.
Зрозуміло, наркотичну залежність простіше і розумніше 
попередити, ніж вилікувати. Батьки мають більше уваги 
приділяти виховній роботі з дітьми, орієнтованої на 
формування у дитини уважного і дбайливого ставлення до 
свого здоровʼя, цікавитися його захопленнями і середовищем 
спілкування у школі, у компанії, за необхідності захищати
його від небажаних контактів.

Однак, різноманіття і динамічність сучасного життя не 
дозволяють навіть найпильнішим батькам вникнути у все, що
 відбувається з дитиною, і чим старшою вона стає, тим більше 
з’являється можливостей ухилитися від опіки з боку батьків і 
більше навколо з’являється спокус, у тому числі пов’язаних з 
пробою наркотичних речовин (про широку поширеність останніх у
 молодіжному середовищі говорити не доводиться), тому на перше 
місце у профілактиці всіх форм залежності необхідно поставити 
виховання з дитинства «надцінного ставлення» до свого здоров’я.
Як же вчинити у разі, коли залежність від наркотиків вже 
сформувалася?
Єдине правильне рішення – звернутися за допомогою до лікаря. 
Необхідно особливу увагу приділити вибору фахівця та клініки, 
де планується проводити лікування. Справа в тому, що значна 
частина медичних послуг із лікування та реабілітації наркоманів 
в Україні виконується на напівпрофесійному рівні. Найчастіше, ці види допомоги надають не профільні фахівці, що призводить до низької 
ефективності лікування та створює загрозу для здоров’я пацієнта. 
Багато так званих «клінік» не мають навіть державної ліцензії на 
медичну діяльність і існують лише «на папері». Звертаючись за 
допомогою в таку організацію, Ви отримуєте низько-кваліфіковану 
допомогу, яка найчастіше не дає бажаного результату, і ризикуєте 
життям хворого.